Чайна церемонія (садо, 茶道) є однією з найважливіших частин японської культури, і її невід’ємним елементом є спеціальні чаші — чяван (茶碗). Вони не лише утилітарні предмети, а й твори мистецтва, які відображають філософію вабісабі — красу в простоті та недосконалості.
Історія японських чайних чаш
Чаювання прийшло до Японії з Китаю в період Нара (710–794 рр.), але справжній розквіт чайної культури почався у період Муроматі (1336–1573 рр.) завдяки дзен-буддистам. В епоху Момояма (1573–1603 рр.) Сен но Рікю, великий майстер чайної церемонії, впровадив вабічя — стиль, що наголошував на простоті й природності. Саме тоді популярними стали місцеві чаші, такі як раку-чяван (楽茶碗). Вони були простими, більш функціональними, виготовленими з глини, і часто мали грубу поверхню.
Зародження чайної церемонії
Один з найбільших моментів у розвитку японської чайної культури стався в період Муромачі (1336–1573 рр.), коли в Японії почала формуватися чайна церемонія в її сучасному вигляді. Чайні чаші також стали важливими об’єктами в цьому процесі, бо саме з їх допомогою й почали створюватися естетичні принципи, які визначають японську чайну церемонію до сьогодні. Важливою фігурою цього періоду був монах Сен но Рікю, який вдосконалив практику чайної церемонії та започаткував концепцію вабічя (侘び茶), що означає “простота”, “сумна краса” і “незавершеність”. Він також надав великого значення чайним чашам, як символам цього мінімалістичного підходу.
Розвиток дизайну чаш
У період Шьоґунату Едо (1603–1868 рр.) виробництво чяван розцвіло. Поступово чаші стали все більш естетичними і витонченими. Це був період, коли почали з’являтися чаші з більш складними формами та оригінальними малюнками. Часто чайні чаші виготовляли з кераміки і прикрашали їх унікальними орнаментами, кожен з яких мав своє значення. Наприклад, чаші з малюнками квітів сакури символізували швидкоплинність життя, а чаші з малюнками хвиль — безперервність часу.
Чавани в контексті чайної церемонії
Чаші для чайної церемонії стали символами не тільки естетичних і культурних принципів, але й важливими ритуальними елементами. Чай, приготовлений в чявані, вважається носієм не тільки смаку, але й духовної енергії. Під час чайної церемонії велике значення надається тому, як чашу тримають, як передають і як її використовують.
Існує певна традиція, пов’язана з чяван, яка вимагає від учасника церемонії уважності, такту і шанобливого ставлення. Наприклад, гості церемонії повинні обережно обертати чашу перед тим, як пити, щоб не пити з “чистого” боку, що вважається поганим тоном. Кожен рух, від того, як чаша подається до того, як її п’ють, має значення і відображає гармонію та повагу.
Сучасні тенденції
Сьогодні чайні чаші продовжують бути важливим елементом японської чайної культури. Однак їхній дизайн значно змінюється з часом. Традиційні чаші використовуються в чайних церемоніях, але також з’являються нові варіанти, які поєднують сучасний дизайн з класичними елементами японського мистецтва. Японські майстри-гончари продовжують створювати унікальні чаші, де кожна деталь, від кольору до форми, відображає глибоке розуміння природи і філософії чайної церемонії.
Таким чином, чайні чаші є не лише інструментом для приготування чаю, а й важливим символом японської культури, філософії і естетики, що втілюють у собі глибоке розуміння гармонії і взаємоповаги.
Види чайних чаш
Чайні чаші мають різноманітні форми й стилі, кожен із яких відповідає певній порі року або типу чаю.
Раку-чяван (楽茶碗)
Чаші в стилі Раку виготовляються вручну з м’якої глини, що обпалюється при низькій температурі. Цей процес створює пористу структуру, яка дозволяє чаші ефективно утримувати тепло, що робить їх ідеальними для зимових чайних церемоній. Раку-чяван асоціюються з філософією вабісабі — красою недосконалості та природної простоти. Цей стиль став відомим завдяки підтримці чайного майстра Сен но Рікю та гончаря Раку Чьоджіро, який вперше виготовив такі чаші у 16 столітті.
Хіра-чяван (平茶碗)
Цей тип чаші вирізняється широкою, низькою формою, яка сприяє швидкому охолодженню чаю. Через це Хіра-чяван зазвичай використовують у літніх церемоніях, щоб створити відчуття прохолоди. Стиль підкреслює прагнення японської чайної культури до гармонії з природними циклами сезонів. Зовнішній вигляд таких чаш часто мінімалістичний, щоб підкреслити елегантність їхньої форми.
Ідо-чяван (井戸茶碗)
Ідо-чяван має коріння в Кореї, звідки стиль був запозичений у період Момояма (16 століття). Це прості, міцні чаші з товстими стінками, які втілюють принципи вабісабі. Їхня текстура та невеликі нерівності додають їм унікального шарму. Ідо-чяван уособлює природність і недосконалість, які високо цінувалися японськими майстрами чаю.
Орібе-чяван (織部茶碗)
Названі на честь Фурути Орібе, учня Сен но Рікю, Орібе-чяван вирізняються асиметричною формою та характерною зеленою глазур’ю із вкрапленнями чорного кольору. Ці чаші виглядають авангардно, відображаючи дух інновацій у японській чайній культурі періоду Едо. Вони символізують новаторський підхід до естетики, у якій гармонія поєднується з несподіваними елементами.
Шіно-чяван (志野茶碗)
Чаші стилю Шіно відомі своєю білою глазур’ю з червонуватими відтінками, що з’являються під час обпалення. Цей стиль зародився у 16 столітті в регіоні Міно. Шіно-чяван часто використовуються в зимових церемоніях завдяки їхній міцній і теплій текстурі. Поверхня чаш може мати візерунки з рослинними мотивами, що підкреслює зв’язок з природою.
Хаґі-чяван (萩茶碗)
Цей стиль походить із регіону Хаґі на заході Японії. Хаґі-чяван покривають пастельною глазур’ю, яка з часом розтріскується, створюючи унікальні візерунки. Це явище відоме як канню (貫入), і воно вважається символом життєвого циклу, оскільки чаші поступово змінюються під впливом чаю. Такий процес надає кожній чаші унікального характеру, що цінується як свідчення її історії та використання.
Легенда про чашу Раку
Сен но Рікю вважав, що краса чайної церемонії полягає в простоті та природності. Одного разу він замовив у Чоджіро створити чашу, яка б повністю відповідала філософії вабісабі. Чоджіро виготовив просту, скромну чашу з м’якої глини, яку обпалив при низькій температурі, створивши унікальну текстуру і матовий вигляд.
Коли Рікю вперше взяв до рук цю чашу, він сказав:
“Ця чаша — віддзеркалення душі. Її простота та природні недосконалості роблять її досконалою.”
Цікаві факти
- Легенда свідчить, що Сен но Рікю мав улюблену чашу, яку він використовував тільки в особливих церемоніях. Після його смерті ця чаша стала реліквією і зберігалася як скарб.
- Існує переказ, що Рікю одного разу розбив іншу цінну чашу, але замість того, щоб відкинути її, наказав відремонтувати за допомогою золота, що стало основою мистецтва кінцуґі.
Цікаві факти про чяван
- Унікальність кожної чаші
Жодна чаша не повторює іншу, оскільки глина, глазур і обпалення створюють неповторний вигляд. - Сезонність чаш
Взимку використовуються чаші з товстими стінками, щоб зберігати тепло, а влітку — легкі й відкриті, щоб чай швидше охолоджувався. - Чайна церемонія як мистецтво
Навіть під час тримання чаші важливо дотримуватися етикету: повертати її найкрасивішою стороною до гостя. - Колекціонування чяван
Чайні чаші є предметами колекціонування серед поціновувачів мистецтва, а деякі стародавні екземпляри мають величезну культурну й історичну цінність.
Чайні чаші — це не просто посуд для пиття чаю, а справжні витвори мистецтва, які відображають японську філософію, повагу до природи і увагу до деталей. Кожна чаша має свою історію та характер, що робить чайну церемонію глибоким і медитативним досвідом.
